ЛЕГЕНДА ПРО РІЧКУ ПРУТ

Легенда про річку Прут романтична. В одному з гірських селищ жив парубок Прут. Якось він забарився працюючи, і вирішив переночувати в горах. Хлопцеві наснився сон – ніби біля нього сидіть зеленоока свій трофей і вирішив будь-що відшукати незнайомку. дівчина в зеленому вбранні гладить його волосся і щось наспівує. Коли Прут спробував доторкнутися до красуні – вона зникла, тільки лишила на гільці зелену стрічку. Прут забрав свій трофей і вирішив будь-що відшукати незнайомку.

Наступного вечора він знову залишився у горах і таки зустрів дівчину на ім’я Говерла. З того часу Прут не приходив додому – закоханий, ночами блукав з Говерлою горами. Але виникли труднощі: у Прута в долині жила старенька мати, а Говерлу до людей не відпускав батько – гірський цар. Він прокляв доньку, і вона в сльозах прибігла до смереки просити поради. Та навчила: щось зашепотіла на вухо , потім дівчина ступила на край прірви, зашумів вітер, розпочалася страшенна злива, а на ранок коли все вщухло, на місці старої долини побачили високу гору, що сягала білою вершиною до хмар. Пруту стало тривожно, побіг він шукати кохану, а коли дізнався що вона перетворилася на гору, більше не повернувся до людей. Згодом межи гір побігла швидка річка, яку назвали Прутом, а гору біля ніг якої в’ється Прут, – Говерлою…

Інший варіант легенди оповідає, що коли батько Говерли не дозволив дівчині бути разом з коханим, то сховав її, перетворивши на гору. Прут довго шукав дівчину, аж поки не зустрів старого діда. Той повідомив, що юнак мусить дійти до сходу сонця на вершину гори і тоді Говерла знову стане людиною. Прут поспішив виконати умову: продирався через хащі, переходив в брід гірські потічки, але забарився і не встиг до сходу – тоді сів під ялинку і гірко заплакав, а з того місця, де він проливав сльози, взяла початок річка, що вже століття обіймає Говерлу. Ту річку згодом назвали Прут.